говорили-балакали - сіли й заплакали

Останні дні всі родинні розмови так чи інакше зводяться на те, як наш мальчік (невимовно благоразумна дитина - ніяких запихувань дрібних предметів у фізіологічні отвори, на пропозицію залізти на щось вище, ніж табуретка, відповідає "ні, спасіба, я луччє подивлюся") перекинув на себе великий комод з телевізором*.
Сьогодні тема досягла апофігєя - сестричка півгодини розливалася про "як подумаю, що було б якби той телевізор упав трохи не туди, куди упав, а точно йому на голову!..". За півгодини позвонила мама і підхопила пісню.
Почуваюся родинною "чорною вівцею" і моральним покручем.


-------
* всі дуже злякалися, але ніхто, крім телевізора, не постраждав