24/06/2010

beanshee: (Default)
і нема на то ради.

на півдорозі з роботи додому зненацька поплохєло так, шо просто "вмри, но здохни" ось тут де стоїш. заледве доповзла додому. мокра як миша, серце гупотить десь у горлі, ручечки-ножечки дрібно-дрібно трусяться, в голові дзвін і пелена перед очима. відкривання замків у хвірці/хатніх дверях стало за подвиг.
з переляку, сьорбнувши мокрої води, заміряла цукор і тиск. нічого видатного і надприродного - 4.8 і 116/59.
фігзнашо і од чого.

поки оклигувала прозівала, що знадвору звуть "хазяєв" і виповзла вже коли собака осатаніла.
БабіЯзі щастя привалило - проявилися наслєдні діти. один п'яний як жопа, з розпанаханою рукою (бо лізло ж через загорожу, не дозвавшись), інчий - свєжоосвобождьонний. повні штани радості. нам його тут якраз і не вистачало.
наслєдні діти хотять всього ізразу - "перевести сюда із Шишак освобождьонного" і продать за 15 тисяч грошей свої хороми. на питання про документи відповідають уклончиво.
ну, хоч телефон тепер є, можна буде щось рухать. (що там нарухається, із неповнолітньою наслєдніцою "в анамнезі" - окреме питання)

... ще десь примудрилася загубити кардрідер. де, коли і як - тайна превєлікая
beanshee: (Default)
а що це за інтірєзне новаторство на україномовному кореспондент.неті?
чи це тільки мені таке сумнівне щастя - під кусором вискакує переклад речення або абзацу на общєдоступний?

Expand Cut Tags

No cut tags